Середа, 13.12.2017, 16:19
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Історична мозаіка в математиці

Меню сайту
Форма входу

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Яка сторінка на сайті Вас найбільше зацікавила?
Всього відповідей: 960
Пошук
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1

yjdjcnbntjhbbxbctk
Наше опитування
Чи доводилося Вам використовувати знання отримані на уроках математики поза межами цих уроків?
Всього відповідей: 572
Наша кнопка

Історична мозаіка в математиці

Друзі сайту
Архів записів

Росії (XVII-XIX ст.)

Прогресивні реформи Петра І на прикінці XVII – на початку XVIII ст. прискорили економічний і культурний розвиток Росії. У великих містах було створено артилерійські, медичні і так звані «цифирні» шко­ли, де викладали деякі загальноос­вітні й спеціальні (професійного спрямування) предмети. У Москві відкрилась школа математичних і навігаційних наук, а в Петербурзі – морська академія.

За наказом Петра І у 1725 р. було відкрито Петербурзьку Академію наук, а при ній – університет і гімназію, яка готувала дворянських дітей до вступу у вищу школу. У 1727 р. на роботу в Академію приїхав Л. Ейлер.

 Учнями Ейлера були такі перші ро­сійські математики, як С. К. Котельников, С. Я. Румовський, С. О. Гур'єв та ін. Написані ними оригінальні підручники значно підвищили рівень викладання математики й фізики в навчальних закладах Росії першої половини XIX ст. Збільшилося число вчених-математиків і на периферії. У Казанському університеті працював видатний математик М. І. Лобачевський, у Харківському деякий час був ректором Т. Ф. Осиповський. Саме в цей час тут вчився М. В. Остроградський.

Видатним ученим-математиком другої половини XIX ст. був Г. Ф. Вороний. Через п'ять років після закінчення Петербурзького університету він уже працював на посаді професора Варшавського університету. Г. Ф. Вороний успішно розробляв загальну теорію розв'язування невизначених рівнянь 3-го степеня, досяг значних успіхів у дослідженні деяких властивостей просторових фігур, створивши тим самим нову науку – геометрію многогранників, а потім і геометрію чисел. За розробку проблем геометрії многогранників Г. Ф. Вороного було удостоєно у 1904 р. премії ім. Буняковського.

Видатних успіхів у розвитку математики досягли учні П. Л. Чебишова А. А. Марков (старший) і О. М. Ляпунов. А. А. Марков у 27 р. став доктором математичних наук, а через два роки (у 1884 р.) був обраний членом Петербурзької АН.

Згадано тут далеко не всіх видатних російських математиків. З біографіями деяких з них ви докладніше ознайомитеся на сайті.