Понеділок, 23.10.2017, 21:46
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Історична мозаіка в математиці

Меню сайту
Форма входу

Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Наше опитування
Яка сторінка на сайті Вас найбільше зацікавила?
Всього відповідей: 958
Пошук
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наше опитування
Чи доводилося Вам використовувати знання отримані на уроках математики поза межами цих уроків?
Всього відповідей: 571
Наша кнопка

Історична мозаіка в математиці

Друзі сайту
Архів записів

Георгій ВОРОНИЙ

Матеріал взято з сайту  http://voronuy.at.ua

Георгій Феодосійович Вороний - визначний український математик, наукові дослідження якого залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.

Георгій Вороний народився 16(28) квітня 1868 року в містечку Журавка колишньої Полтавської губернії. [Журавка  (Жоравка) вперше здадується в літописах у 1618 році. В козацькі часи, з 1654 по 1782 рік, Журавка була сотенним містечком Прилуцького полку, мала сотенну канцелярію, дві дерев'яні церкви з козацькими школами. Землі ці населені були в дуже віддалені часи. В тридцятих роках ХХ століття в Журавці велися археологічні розкопки (за ініціативою Андрія Вороного, небожа вченого), тут було виявлено палеолітичну стоянку, відому тепер як Журавська палеолітична стоянка. За теперішнім адміністративним поділом село Журавка належить до Варвинського району Чернігівської області.]

Мальовничий пагорб над Удаєм у Журавці придбав для свого постійного проживання дід Георгія Вороного - Яків, який замолоду чумакував, а зібравши грошей, зайнявся селянською справою. За сімейними переказами прізвище своє Вороні одержали від далекого предка, козацького осавула, охоронця фортеці, що була десь поблизу, можливо, на місці теперішньої Воронівки, що  біля Ічні. [На карті Г.Боплана укріплене містечко Воронівка було також на правому березі Дніпра поблизу Чигирина. А згідно з описом селище Вороне було поблизу теперішніх Буків. Про Вороне (яке, до речі, мало фортецю) є згадки, починаючи з 1545 року аж до 1674, коли наступ турецького війська дуже спустошив українські землі на Уманщині і примуcив місцеве населення масово переселятися на Лівобережжя. Хто знає, може далекі пращури вченого почали чумакувати з часів цього переселення...]

Батько Георгія - Феодосій Вороний (1837-1910),  магістр  російської філології, - працював професором у Ніжинському ліцеї (1864-1872), а згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську, Прилуках. Педагог за покликанням, Феодосій Вороний ще в роки свого студентства в Київському університеті став ініціатором створення безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді, викладав історію в такій школі на Подолі (1859-1861 рр.). [Ідею створення недільних шкіл підтримав Т.Шевченко, 1859 року він відвідав подільську школу і наступного року  подарував їй 50 примірників свого "Кобзаря” .] Цей громадянський вчинок студента Феодосія Вороного відзначала Олена Пчілка).

Ф.Вороний залишив після себе працю, де висловив свої погляди на освіту і викладання. Зокрема, велике значення він надавав просвіті народу моральними науками, без цього він вважав неможливими успіхи політичного і суспільного життя.  У своїй Журавці, розташованій поряд із Прилуками, Феодосій багато часу приділяв садівничій справі, а остаточно оселившись у Журавці після виходу на пенсію в 1887 році, брав активну участь у діяльності місцевого сільсько-господарського товариства.  Це його захоплення передалося старшому із синів - Михайлові, який  займався селекцією і вирощуванням лікарських трав. У 1885 році за його участю в Журавці було збудовано один із перших в Росії  заводів для переробки лікарських рослин.

Свої просвітницькі ідеї Феодосій Вороний продовжував втілювати в життя і в Журавці: своїм коштом побудував тут школу для сільських дітей. У школі влаштовували лекції, концерти, спектаклі для місцевих жителів, а зібрані гроші йшли на поповнення відкритої в Журавці народної бібліотеки.

Середню освіту Георгій Вороний здобув у Бердянській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях. Останню він закінчив у 1885 році. Мабуть, особлива захопленість математикою проявилась у Георгія Вороного не тільки в силу його природних здібностей. Великий вплив на свідомість і захоплення юнака мав його улюблений учитель, викладач математики Іван Володимирович Богословський. У щоденнику, який вів Георгій у студентські роки, [Щоденник зберігається в Інституті Рукопису Національної ім. В.І.Вернадського бібліотеки України (далі скороч.: ІР НБУ).] він неодноразово з вдячністю згадує  свого  вчителя.

У 1884 році видатний математик і педагог, професор Київського університету В.П. Єрмаков почав видавати ``Журнал елементарної математики'', в якому читачам для самостійного твору (методичного характеру) було запропоновано тему: "Розкладання многочленів на множники на основі властивостей коренів квадратного рівняння.  Георгій, тоді ще гімназист, надіслав до редакції свій твір і його статтю було надруковано на сторінках цього видання (1885 рік).  Того ж року Вороний вступив до Петербурзького університету.

Саме в роки навчання в університеті Вороний остаточно визначив своє майбутнє як вченого- математика. Його юнацька любов до цієї науки завдяки його виключній внутрішній самодисципліні і наполегливій щоденній праці поступово перетворилась у непереборну пристрасть до пошуку нових математичних  фактів, зміцнила його віру в свої творчі можливості.

Цей процес самоусвідомлювання себе як науковця яскраво розкритий у щоденнику Вороного, який, на щастя, частково зберігся. Щоденник -  щира сповідь юнака перед самим собою. Вороний не тільки фіксує події, але й прискіпливо аналізує свої вчинки, намагається глянути на себе зі сторони неупередженим поглядом, насміхається з себе, але й підбадьорює в тяжкі хвилини. Автор щоденника - людина широкого мислення, активна, вразлива, здатна до співчуття і діяльної допомоги. Гортаючи цю сповідь, проймаєшся вдячністю авторові за його глибоку порядність, небайдужість, за його намагання, як він пише, дійти до всього серцем, а не розумом.

Перші записи в щоденнику розповідають про приїзд Вороного до Петербурга (серпень 1885 року) з рекомендаційним листом від Г.Галагана [Григорій Галаган - відомий український меценат і політичний діяч, засновник та утримувач приватного навчального закладу - Колегії Павла Галагана у Києві. Батько Георгія Вороного був знайомий із Григорієм Галаганом, листувався з ним з питань педагогіки і педагогічних кадрів (листи Ф.Вороного до Г.Галагана зберігаються у ІР НБУ). Галагани мали маєток у с. Сикиринцях неподалік від Журавки. В сімейному архіві Галаганів є відомості про Журавську народну бібліотеку (див. статтю Сергія Абази "Журавська народна бібліотека”', журн. "Вітчизна”,  № 11, 1983).]  Звертання до ректора з проханням прийняти його на казенний кошт виявилися безрезультатними. Cтипендію Вороний отримав лише на четвертому, останньому курсі навчання. Матеріальна скрута весь час тяжіла над ним. Коштів, що надсилав батько, було недостатньо, доводилось підробляти, головним чином приватними уроками. Мрія отримати окрему кімнату в колегії також виявилася нездійсненною.  Життя в Петербурзі, нове середовище, в яке він потрапив, часто викликало у Вороного почуття самотності. І думки його знов і знов наверталися в минуле, до спогадів про батьківську домівку, про гімназичні роки в Прилуках…

Працювати доводилось дуже наполегливо і ретельно, часто навіть за рахунок свого сну. Але при цьому Вороний не ставав відлюдником, навпаки, він живо відгукувався на всі події. Свої смаки і висновки Вороний знову -  свідомо чи підсвідомо, - звіряє з думкою найавторитетніших для нього людей  - батька і вчителя математики І.В.Богословського.

Роки навчання Вороного в університеті були роками активного наступу реакції по всій Росії. 1884 року було видано реакційний університетський Статут, у якому всі сторони академічного життя було поставлено під поліцейський нагляд. У 1885 році для студентів вводиться форма одягу з метою полегшити нагляд за ними, 1887 року плата за навчання підвищується вп'ятеро, щоб перешкодити доступ до вищої освіти малозабезпеченим. Того ж року кожен студент, у тому числі й Вороний, був змушений дати розписку  в тому, що він зобов'язується не вступати в жодні таємні товариства і навіть ``без дозволу на те не вступати в дозволене законом товариство, а також не брати участі ні в яких грошових зборах''  [Тут і далі користуємося  архівними даними з особистої справи Георгія Вороного, наведеними в статті Й.З.Штокала та Й.Б.Погребиського [8], далі скороч.: Ш.П.]. Усе це не могло не позначитись на настроях молоді, на її світосприйманні. Вороний болісно це відчуває, занотовуючи в щоденнику (29 березня 1887 року):

Наш час тяжкий, ми не що інше, як жертви жахливого режиму; тепер не можна говорити прямо навіть невинних речей, одразу потрапиш у руки серцевидців...

Літню відпустку Вороний завжди проводив у Журавці, у своїх ``рідних палестинах''. Тут, як він сам визнав, у його записах переважають враження від поїздок до Крицьких у сусіднє село Богдани і розвитку його стосунків з Олею Крицькою.  Оля Крицька полонила його серце, Георгій визначив для себе однозначно, що доля його - в Богданах, але свою захопленість приховує, бо поки що не має матеріальної основи для того, щоб будувати сім'ю. На цьому рішенні наполягає батько. Невизначеність стосунків завдає йому багато страждань, але він терпляче чекає свого часу, рішуче відкидаючи всі інші захоплення.

* * * * * * *

Основною областю досліджень, яку обрав для себе Вороний, була теорія чисел. Саме в цьому напрямку велися в цей час, головним чином, наукові дослідження в Петербурзі, тут у другій половині ХІХ ст. в області теорії чисел плідно працювали такі авторитетні фахівці, як професори П.Л.Чебишов, А.А.Марков, Є.І.Золотарьов. У результаті їхніх наукових зусиль виник окремий науковий напрямок, що згодом дістав назву "Петербурзької школи теорії чисел”. Науковим наставником Вороного став  професор Марков.

Дебют Вороного в математичному гуртку відбувся 2 грудня 1888 року. На ньому він виступив із своїм власним повідомленням – доведенням однієї властивості чисел Бернуллі способом, який він сам же запропонував. Професор Марков поставився до його викладу дуже схвально. Успіх першого виступу примножив сили, і Вороний із гідною подиву наполегливістю продовжує свої дослідження і отримує новий значний результат - доводить теорему Адамса, яку той  свого часу висловив без доведення.

Вороний викладає на сторінках щоденника своє доведення і заодно доводить іще одну теорему - Штаудта, продовжує далі обмірковувати свій результат і знаходить нове узагальнення. Результати своїх досліджень Вороний подає А.А.Маркову.  Марков запропонував Вороному підготувати роботу до друку, але вимогливий до себе Вороний прагне розширити своє дослідження, узагальнити його, зробити досконалішим за формою.  На початку квітня Вороний виїжджає в Журавку. Цього разу в Журавці він продовжує напружено працювати над своїми дослідженнями і готуватись до осінніх випускних екзаменів.

Восени 1889 року Георгій Вороний блискуче склав випускні екзамени і захистив кандидатську роботу [За тодішнім положенням про університет студент, який закінчив університет і не представив роботи на одну із запропонованих тем, отримував звання дійсного студента; якщо ж він також представляв роботу і вона діставала позитивну оцінку, то випускник отримував звання кандидата. Отже, термін ``кандидатська робота'' відповідає теперішньому ``дипломна робота''.], темою якої було його дослідження про числа Бернуллі. У листопаді 1889 року на основі представлення, підписаного усіма провідними професорами - математиками: А.А.Марковим, М.А.Коркіним, Ю.В.Сохоцьким, К.А.Поссе, - Вороного залишили при університеті для підготовки до магістерських екзаменів і  призначили стипендію. Одночасно він був призначений позаштатним вчителем у Петергофській прогімназії. Майбутнє щасливо визначилось. Нарешті Георгій стає нареченим Олі.

На цьому щоденник Вороного закінчується. Про подальші події його життя можна дізнатись із скупих анкетних відомостей про його наукову і педагогічну працю, а також із його математичного щоденника, який він вів, мабуть, протягом всього життя. [Кілька зошитів математичного щоденника Вороного передано на зберігання родиною вченого до ІР НБУ. Вороний відрізнявся надзвичайною пунктуальністю та акуратністю. Всі його записи датовані, є також вказівки, де їх зроблено]. 

Благодійна діяльність фонду  і не тільки
       Діяльність  фонду за минулий рік відзначена органами виконавчої влади.  За перемогу в 2010 році у номінації «Благодійник року − благодійник-початківець» Благодійний Фонд імені Георгія було нагороджено Дипломом обласного конкурсу «Благодійник року імені меценатів Тарновських». 
  Відповідно до Статуту «діяльність Фонду має суспільний характер, що не суперечить його взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки». Тому ми плідно співпрацюємо з органами влади та самоврядування, знаходимо  там розуміння та підтримку. 
         З ініціативи голови облдержадміністрації В.М. Хоменка, рішенням  другої сесії  Чернігівської обласної ради  шостого скликання від 30 грудня 2010 року  з 1 січня 2011 року  засновано щорічну обласну Премію імені Георгія Вороного педагогічним та науково-педагогічним працівникам державних вищих навчальних закладів. 28 вересня цього року п’ять кращих педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів отримали премію імені видатного математика. Символічно, що вручення премії відбулось у присутності правнучки Георгія Вороного – доцента Міжрегіональної академії управління персоналом, ад’юнкт-професора Міжнародної кадрової академії Неллі Швець та співробітника Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, кандидат фізико-математичних наук Галини Ситої.
          Окрім того, у зв'язку з відзначенням у 2013 році 145-ї річниці від дня народження Г.Ф. Вороного та з метою гідного вшанування пам'яті видатного земляка,  розпорядженням голови облдержадміністрації від І9 липня 2011 року № 247  утворено організаційний комітет по підготовці до відзначення  визначної дати.  Пропозиції нашого фонду щодо підготовки та проведення організаційних заходів та урочистостей передані до обласної адміністрації. Маю надію, що тепер ці заходи будуть проводитися і на державному рівні.
 Хочу щиро подякувати,  керівникам як місцевих(районних та сільських) органів  влади та самоврядування, так і обласної державної адміністрації, її управлінь, обласної ради за  підтримку ініціатив та діяльності фонду. 
        Кожен раз «гортаючи» календар фондівських буднів за час, що минув з початку його діяльності, аналізую досягнуте, резерви та прорахунки і замислююсь: чи могли би ми зробити більше?  І розумію, що могли б, бо потенціал у  нас значний, про що свідчить склад засновників та членів фонду.
 Однак  наявні фінансові ресурси не дозволяють  нам орендувати офіс, придбати необхідну оргтехніку, належним чином забезпечувати фінансово-господарську діяльність, а головне, більш активно здійснювати благодійну діяльність, передбачену статутом.  
       Одним з основних джерел фінансування діяльності нашого фонду є членські внески та  благодійні пожертвування, добровільні благодійні внески, дарування, заповіти та інші внески юридичних і фізичних осіб, релігійних організацій в Україні і за кордоном. Кризові явища як в економіці  області, так і України,  негативно вплинули і на фінансовий стан нашого фонду, що в свою чергу, значно обмежило виконання його програмних цілей. А ще «пробуксовує» процес розвитку благодійності в Україні. З різних причин: скаредність, небажання засвітитися, або навпаки бажання «зірвати куш» і т.д. Я не експерт в цій галузі, тож аналізувати глибинні її течії не буду, однак певний досвід за цей час придбала.
 З питання фінансової підтримки, участі у благодійних акціях фонду, пошуку меценатів та благодійників ми зверталися до народних депутатів, політиків, заможних та знаних в Україні та області людей, банківських установ та  численних фондів, в тому числі і міжнародних. Інтелектуальний потенціал членів фонду (два професори, чотири доценти провідних ВУЗів м. Києва та Чернігова, кандидати наук та Заслужені працівники цілого ряду галузей) дозволяє нам не просто просити фінансову підтримку, а  співпрацювати на взаємовигідних умовах, здійснювати, на безприбутковій основі,  рекламно-інформаційні заходи, спрямовані на поширення інформації про діяльність Фонду і пропагування його ідей, мети, розвиток благодійництва шляхом  надання культурно-просвітницьких послуг, передбачених Статутом, включаючи  проведення досліджень  та навчально-тренінгової діяльності в сфері бізнесу щодо створення сучасної системи управління персоналом.
Зокрема:
-    дослідження кадрової політики на відповідність сучасним вимогам  кадрового менеджменту;
-    ергономічні дослідження;
-    розробка пакету документів: по корпоративній культурі підприємства; підбору та атестації персоналу;  впровадженню сучасних систем оплати праці; охороні праці та інше;
-    тренінги з персоналом;
-    тренінги розвитку лідерських якостей;
-    тренінги комунікацій;
-    тренінги оцінки лояльності та благодійності персоналу; 
-    тренінги введення систем ISO;
-    тренінги ефективного обслуговування клієнтів.
    На жаль позитивних наслідків,  поки що,  це не дало. Понад  95 відсотків наших письмових звернень залишилися без будь якої відповіді, хоча дію Закону про звернення ніхто не відмінив. Перелік наводити не буду, але можливо хтось із тих, хто ігнорує норми діючого законодавства, прочитає ці рядки і відчує певну емоційну незручність.  І справа навіть не в сумі коштів.  Як кажуть: «З миру по нитці, голому сорочка». Спостерігається стала тенденція участі благодійників та меценатів в піар-проектах та акціях, фінансуванню тих програм, де піар гарантований, де навіть одна  благодійна, щедро розрекламована, акція пов’язана з дітьми, має великий резонанс. 
          Та попри все, вселяє в душу оптимізм те, що  щедрих душею людей, які вболівають за долю України, за  збереження  традицій і звичаїв рідного краю, національних особливостей, надбань нашої культури дуже багато. І саме завдяки їх підтримці нам вдалося зробити немало. 
       Оперативно та з великим бажанням допомогти відшукати архівні документи, відомості про членів родини  Г.Ф.Вороного нам відповідали архіви органів СБУ та УМВС Чернігівської, Полтавської областей, міст  Києва та Москви. І хоча документи та відомості, про їх місцезнаходження,  у них були відсутні, вони намагалися нам допомогти, радили куди  звернутися, пересилали запити до державних архівних установ. Досить тісна співпраця налагодилася у нас з Державним архівом Чернігівської області, з Інститутом рукописів Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Рукописним відділом Інституту літератури НАН України, Центральним державним історичним архівом України (м. Київ), Державним архівом міста Києва та з Прилуцьким краєзнавчим музеєм.  Найприємніші враження залишилися від робочих зустрічей з   Марією Задорожною - заступником директора Національного художнього музею України, з співробітниками Посольства Республіки Польща у Києві, Польського інституту у Києві (зокрема з пані Анною Кузьма, Анна Лазар та Наталією Макаровою). Вражає їх відданість справі, якою вони займаються, людяність та гаряче  бажання допомогти. З теплотою згадую віртуальне спілкування  з працівниками Благодійного фонду «Розвиток України» Олесею Островською та  Наталею Церклевич.  Я вдячна всім  за надану методичну допомогу, за дуже корисні поради та інформацію, а також  дякую долі, що звела мене з цими шляхетними людьми і сподіваюсь, що наша співпраця буде продовжуватися.
З почуттям вдячності, шани та поваги я низько вклоняюся до землі:
         Ситій Галині Миколаївні, яка в минулому році до Дня Пам’яті Георгія Феодосійовича Вороного видала і  привезла у подарунок Фонду 100 примірників нового видання Інституту математики НАН України та Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова − збірник науково-популярних статей  "Георгій Вороний. Вчений, який випередив час на століття.”, − книга розрахована на студентів природничих і технічних спеціальностей, школярів старших класів, а також на широкий загал тих, хто цікавиться розвитком сучасної математики; а також  20 примірників іншого збірнику науково-популярних статей, розрахованих вже на більш підготовленого читача − студентів математичних спеціальностей вузів − "Сучасні дослідження з теорії чисел у доступному вигляді для тих, хто цікавиться математикою.”. У цьому збірнику дається огляд основних наукових ідей і результатів Г.Вороного,  написаний він на прохання редакції німецьким фахівцем з питань тематики Вороного професором Й. Штойдінгом. Фонд використав ці книжки для нагородження переможців математичних олімпіад, творчої молоді та передачі до бібліотек навчальних закладів області.
           Гайдаю Сергію Анатолійовичу, Гайдаю Миколі Васильовичу(ТОВ «Дружба  Нова»  та  телекомпанія «Оріон» Варвинського району) за фінансову підтримку, завдяки якій виготовлено архітектурно-художнє рішення проекту майбутнього музею, за відеофільм про відзначення 143-ї річниці з дня народження вченого, за активну участь в діяльності фонду.
         Депутату обласної ради, начальнику управління освіти і науки облдержадміністрації Заліському Анатолію Андрійовичу, ЗАТ «Оболонь» за спонсорську допомогу, що була використана для ремонтних робіт в кімнаті, призначеній для майбутньої музейної експозиції в приміщенні Журавської ЗОШ імені Г.Ф. Вороного. 
Подружжю Даниленків (м. Чернігів) за чудові  рушник та серветку, вишиті руками Ганни Максимівни та передані Миколою Андрійовичем, в ході урочистих заходів по відзначенню 143 річниці з дня народження вченого, в подарунок школі  для майбутнього музею.
Авторам п’єси «Геній з Журавки» Валентині Саверській-Лихошві та Неллі Швець, а також начальнику управління культури Варвинської райдержадміністрації Роману Бузікевичу  та творчому колективу Варвинського та Антонівського будинків культури за прекрасну  постановку даної п’єси, керівникам  та творчим колективам Прилуцького педагогічного  коледжу та Журавського будинку культури, Прилуцької гімназії №1 та  Чернігівського будинку творчості, всім гостям  за  чудовий концерт, за виставку творів прикладного мистецтва, за участь у заходах по відзначенню 143-ї річниці з дня народження Г.Ф. Вороного
            Депутату обласної ради Кульбаку Віктору Дмитровичу за благодійний внесок на відзначення та нагородження переможців та призерів обласної, республіканської математичної олімпіади та  переможців математичного турніру, присвяченого 143-ї річниці з дня народження Г.Ф. Вороного.
Свинарю  Віктору   Степановичу (ТОВ «Журавський»),  Пустовойту     Павлу  Віталійовичу  (Галс  «Агро»),  Дмитренку  Олегу  Миколайовичу     (СТОВ   «Батьківщина»),   ФОП  Купрієнко  Надії  Федорівні  (м. Чернігів),   ФОП Вакуленко Вікторії Іванівні (с. Журавка), Боровику Валерію Анатолійовичу(ГО «Альянс   «Нова енергія України»), Івашку Володимиру Олександровичу (ВАТ «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда»),  Дмитренку Сергію Михайловичу (ЗАТ «Чернігівтурист»), Трохимову Георгію Олександровичу (МПП   «Дніпро»)  за фінансову допомогу та підтримку організаційно-статутної та інформаційно-просвітницької діяльності фонду, сприяння в проведенні заходів та благодійних акцій.
             Сердечно дякую всім засновникам та членам фонду, нашим волонтерам, особлива подяка бухгалтеру Єременко Ірині та адміністратору WEB-сайту Ігорю Скрипці за  активну участь в проектах та акціях, за працю у фонді на громадських засадах. 
              Звичайно ж всіх назвати неможливо. Висловлюю щирі слова вдячності всім за  підтримку, за віру в нас, за те що знаходили час та можливість взяти участь у заходах фонду, за  сприяння його діяльності.
            Завдяки   інформаційно-просвітницькій та благодійній діяльності, створенню  WEB-сайту фонду (адреса сайту – http://voronuy.at.ua)  та розміщенню на ньому  інформації про вченого, його родину, про життя  села Журавка, де народився та похований геній, про фонд нам вдалося привернути увагу державних інституцій та громадськості до самого вченого та його родини. Сьогодні  нас  знають   далеко  за межами нашої області та України. Станом на 11 листопада 2011 року  зафіксовано  понад  21,5 тисяч відвідувань  сайту   громадянами  більше 30 зарубіжних країн: Росії, Білорусії, Германії, США, Канади, Індії, Китаю,  Японії, Франції, Норвегії, Нідерландів, Англії, Ізраїлю, Ісландії, Великобританії, Іспанії, Беніну,  Туреччини, Угорщини та ін. 
            Одним з основних завдань нашого фонду є освоєння та популяризація досягнень та наукових здобутків видатного українського вченого-математика Георгія Феодосійовича Вороного серед педагогів, батьків,  молоді,  громадськості. Тож вдячна всім, хто відвідує наш WEB-сайт  за допомогу в досягненні поставленої мети на даному напрямку.
Плани та проекти фонду
           Наближаються ювілейні дати: в 2013 році буде відзначатися 145- річниця з дня народження та 105- річниця з дня смерті Г.Ф.Вороного. 
         Фонд готовий до співпраці та закликає всіх представників виконавчої влади та органів самоврядування, членів родини Вороних, зацікавлених управлінь освіти, культури, туризму та всіх небайдужих благодійників та меценатів, окремих представників  інтелігенції до участі у акції по   розробці проекту та виготовленню і встановленню пам’ятника Георгію Вороному з окремими математичними фігурами  на подвір’ї  Журавської   загальноосвітньої школи імені Г.Ф. Вороного,   а також  впорядкуванню території скверу навпроти розміщення пам’ятника. 
        Планується вивчити питання  щодо спорудження та  відкриття на місці поховання Г.Ф. Вороного та його батька архітектурно-меморіального комплексу, зведення та освячення каплички.
        Хочемо виготовити та встановити пам’ятну дошку-знак на  місці розташування колишньої садиби Вороних, де й сьогодні стоїть віковий дуб, посаджений Г.Ф. Вороним на честь народження однієї з доньок.
          Розпочато роботу по підготовці до  випуску  збірника статей та публікацій про життєвий шлях Г.Ф. Вороного та членів його родини, ілюстрований родинними світлинами,