Вівторок, 22.08.2017, 10:10
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Історична мозаіка в математиці

Меню сайту
Форма входу

Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Наше опитування
Яка сторінка на сайті Вас найбільше зацікавила?
Всього відповідей: 956
Пошук
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наше опитування
Чи доводилося Вам використовувати знання отримані на уроках математики поза межами цих уроків?
Всього відповідей: 571
Наша кнопка

Історична мозаіка в математиці

Друзі сайту
Архів записів

ЄРМАКОВ Василь Петрович (1845—1922)

Український математик, членкор. Петербурзької АН.

Закінчив Київський університет у 1868 р. Від 1874 р. працював у цьому університеті, а від 1899 р. — і в Київському політехнічному інституті. Один з організаторів Київського фізико-математичного товариства (1889).

Основні математичні дослідження стосуються теорії диференціальних рівнянь, математичного аналізу, варіаційного числення, теорії наближених обчислень та ін. У 1870 р. він відкрив ознаку збіжності рядів («ознака Єрмакова»).

В.Єрмаков-педагог: «Якщо кажуть, що для вивчення математики необхідні особливі здібності, то ця думка — помилкова, для математики необхідно мати логічне правильне мислення. При правильному вихованні ця здібність може бути розвинена у кожного підлітка».

М. Кравчук: «Безперечно, серед відданих на суд історії математичних постатей Київського університету Єрмаков — найбільша.

...Дотепні, але не раз парадоксальні думки Єрмакова щодо наукової та навчальної роботи ще досі живуть в усній традиції киян-математиків (деякі з них фігурують і в його працях). Він твердив, що для мудрого математика загальна теорія — річ мало пожиточна, і блискуче доводив це своїми формами остач у тейлорових розвиненнях елементарних функцій. Він запевняв, що найкращі лекції ті, до яких професор не готується, бо тоді він мусить, із сорому перед аудиторією, придумати свій оригінальний довід теореми, замість забутого книжного. Він радив замість читати науковий твір, зразу заглядати в кінець, а тоді старатися самому довести його результати».