Середа, 13.12.2017, 16:18
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Історична мозаіка в математиці

Меню сайту
Форма входу

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Яка сторінка на сайті Вас найбільше зацікавила?
Всього відповідей: 960
Пошук
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1

yjdjcnbntjhbbxbctk
Наше опитування
Чи доводилося Вам використовувати знання отримані на уроках математики поза межами цих уроків?
Всього відповідей: 572
Наша кнопка

Історична мозаіка в математиці

Друзі сайту
Архів записів

ЄРМАКОВ Василь Петрович (1845—1922)

Український математик, членкор. Петербурзької АН.

Закінчив Київський університет у 1868 р. Від 1874 р. працював у цьому університеті, а від 1899 р. — і в Київському політехнічному інституті. Один з організаторів Київського фізико-математичного товариства (1889).

Основні математичні дослідження стосуються теорії диференціальних рівнянь, математичного аналізу, варіаційного числення, теорії наближених обчислень та ін. У 1870 р. він відкрив ознаку збіжності рядів («ознака Єрмакова»).

В.Єрмаков-педагог: «Якщо кажуть, що для вивчення математики необхідні особливі здібності, то ця думка — помилкова, для математики необхідно мати логічне правильне мислення. При правильному вихованні ця здібність може бути розвинена у кожного підлітка».

М. Кравчук: «Безперечно, серед відданих на суд історії математичних постатей Київського університету Єрмаков — найбільша.

...Дотепні, але не раз парадоксальні думки Єрмакова щодо наукової та навчальної роботи ще досі живуть в усній традиції киян-математиків (деякі з них фігурують і в його працях). Він твердив, що для мудрого математика загальна теорія — річ мало пожиточна, і блискуче доводив це своїми формами остач у тейлорових розвиненнях елементарних функцій. Він запевняв, що найкращі лекції ті, до яких професор не готується, бо тоді він мусить, із сорому перед аудиторією, придумати свій оригінальний довід теореми, замість забутого книжного. Він радив замість читати науковий твір, зразу заглядати в кінець, а тоді старатися самому довести його результати».