Навчання
математики в основній школі спрямоване на досягнення таких цілей:
o
Формування в учнів математичних знань як
невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її
повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення з ідеями і
методами математики як універсальної мови науки і техніки, ефективного засобу
моделювання і дослідження процесів і явищ навколишньої діяльності;
o
Інтелектуальний розвиток учнів, розвиток їхнього
логічного мислення, пам’яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати,
узагальнювати, робити висновки за аналогією, діставати наслідки з даних
передумов;
o
Опанування учнями системи математичних знань і
вмінь, що необхідні у повсякденному житті й достатні для оволодіння іншими
шкільними предметами та продовження навчання.
Одним із
основних завдань курсу математики старшої школи є забезпечення умов для
досягнення кожним учнем практичної компетентності.
Таким чином,
математичні знання і вміння розглядаються не стільки як самоціль, а як засіб
розвитку особистості школяра, забезпечення його математичної грамотності як
здатності розуміти роль математики в світі,
в якому він живе, використовувати математичні знання для задоволення
пізнавальних і практичних потреб.
Крім того,
вивчення математики має сприяти формуванню в учнів загальнонавчальних умінь,
культури мовлення, чіткості й точності думки, критичності мислення, здатності
відчувати красу ідеї, методу розв’язування задачі або проблеми, таких людських
якостей, як наполегливість, сила волі, здатність до переборення труднощів,
працелюбство та ін.
Незамінні
можливості математики у вихованні алгоритмічної культури як здатності діяти за
заданим алгоритмом, а також самостійно конструювати нові алгоритми на основі
аналізу й узагальнення послідовності виконуваних операцій і дій, що ведуть до
шуканого результату.
Мабуть саме
виходячи з вищевказаного математика традиційно була одним із вступних іспитів в
самих різноманітних вузах – від механіко-математичних факультетів університетів
до філологічних навчальних закладів (як, наприклад філологічний, психологічний
факультети Московського державного університету імені М.В. Ломоносова). До того
ж, іспит з математики допомагає зрозуміти, наскільки абітурієнт здатен логічно
мислити. Безперечно, в технічних вузах математика сама по собі необхідна для
вивчення таких наук як фізика, хімія, або скажімо спротив матеріалів, але я
ризикну стверджувати, що екзамен з цієї дисципліни введений в потрібних вузах
головним чином тому, що керівництво вузу міркує приблизно так: «якщо абітурієнт
математику знає, то фізиці (хімії, біології, географії) ми вже його зуміємо
навчити». Яким би парадоксальним це не здавалося, але екзамен з математики
потрібен не тільки приймальній комісії (щоб відібрати найкращих), але й самому
абітурієнту, який в процесі підготовки до екзамену суттєво підвищує свої
мисленеві здібності, і, як наслідок, отримує більше шансів добре вчитися в
вузі. Причому рівень складності екзамену з математики в різних вузах можна було
умовно поділити на три рівні:
1.
рівень лікнепу з математики (практично всі
задачі, що сюди відносяться, розв’язуються бездумним застосуванням (в 1-2
кроки) формул і теорем шкільного курсу і рецептів розв’язання);
2.
вільне володіння рівнем лікнепу + повне розуміння
всіх рецептів розв’язання + здатність розв’язувати задачі з великим числом
логічних кроків, що спрощують задачу;
3.
«блискуче» розв’язання задач, не тільки знання,
але й вміння доводити всі рецепти і формули (крім тих, про які спеціально
оговорено, що ними можна користуватися без доведення) + мінімальні здібності на
місці придумувати нові методи розв’язання задач.
В процесі
реформування освіти в певний момент було вирішено, що математика більше не є
однією з необхідних складових розвитку сучасного випускника школи, і, як
наслідок, випускний іспит з математики став іспитом «за вибором учня», що в
свою чергу привело до значного зменшення кількості вузів, які вимагають від
своїх абітурієнтів сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання з математики.
Через декілька років подібної практики, а саме в 2009-2010 навчальному році,
Міністерство освіти і науки України повернулося обличчям до математики,
відновивши обов’язковий випускний екзамен (під назвою державної підсумкової
атестації) в тих школах, де за навчальним планом передбачається вивчення
математики в обсязі не менше чотирьох годин на тиждень.
Але мало для
кого є таємницею, що переважаюча більшість загальноосвітніх шкіл не здатні
навчати дітей математиці так, щоб ті, навіть маючи природні здібності до точних
наук, отримували високі бали на зовнішньому незалежному оцінюванні (ситуацію
трохи маскує рейтингова система оцінювання ЗНО, при якій максимально можливі
200 балів отримує не той, хто безпомилково розв’язав всі запропоновані
завдання, а той, хто виявився кращим серед інших). Абітурієнти, які пройшли цей
іспит з гарним результатом, як правило, займалися додатково – або самі, або на
курсах, або з репетитором. В чому ж полягають причини такої ситуації? Ось тут
ми і наблизилися до проблем сучасної математичної (і не тільки) освіти.
По-перше,
майже всі діти не хочуть вчитися, на це скаржаться і батьки, і вчителі. Ми
думаємо, що в дітей повинна бути потреба вчитися, і дуже дивуємося, коли
розуміємо, що вона чомусь відсутня. Вони не усвідомлюють, навіщо їм ходити до
школи. Довгострокова перспектива їх не стимулює: вони так влаштовані, що живуть
сьогоднішнім днем. Навіть цікавість – не такий вже й серйозний двигун. Сучасні діти і так знають
досить багато, тож дослідницького азарту чекати не доводиться.
Треба визнати:
навчання для наших дітей – важка робота. Та і як не погодитися з цим
твердженням, якщо, наприклад, десятикласник спеціалізованої загальноосвітньої
школи з поглибленим вивченням іноземних мов за навчальним планом має щодня 7
уроків. Плюс чотири години, передбачені Державними санітарними нормами на
виконання домашніх завдань. Чи часто ви бачили дорослих з 11-годинним робочим
днем? А якщо дитина хоче ще займатися спортом, чи, скажімо, ходити до
театрального гуртка? Де взяти на це час? Правильно, висновок пливе до рук сам –
не виконувати домашні завдання. Дитина не хоче займатися нудною, довгою
роботою, та ще й піддаватися за це покаранню і осудженню.
Крім того,
школа не витримує конкуренції з телебаченням та Інтернетом. Діти відвикають від
розумових зусиль, звикають до пасивного поглинання інформації, сильних
подразників, яскравих фарб, стрімкого руху, блискучої упаковки. Світ реклами
вивчає їхні потреби, їхні бажання й прагнення, закони їхнього сприйняття –
спеціально для того, щоб «впарити» їм продукт якомога ефективніше. А школа один
із найконсервативніших суспільних інститутів. Але вважати, що в основі шкільних
проблем і небажанні вчитися лежать тільки лінь і розхитаність, було б занадто
просто.
Другим
важливим фактором є зміст навчальних програм. За останні дев’ять років
навчальна програма з математики змінювалась три рази: в 2001, 2003 та 2005
роках. Учні 10-11 класів отримали ще один, четвертий перегляд програми в 2010
році.
Навіть
поверхневий порівняльний аналіз змісту програм для 5-9 класів дозволяє зробити
наступні висновки: якщо кількість годин з геометрії залишилася незмінною, зміст
програми також в основному не змінився, то алгебрі (а в 6 класі предмету
«математика») пощастило набагато менше. Так, розглянемо динаміку зміни
загальної кількості годин математики на рік та розподіл годин на вивчення
окремих тем:
|
|
2001 р.
|
2003 р.
|
2005 р.
|
Примітки | 5 кл.
|
140
|
140
|
140
|
|
|
6 кл.
|
160
|
160
|
140
|
Кількість годин на вивчення
теми «Подільність чисел» зменшилася з 14 до 10, вилучена тема «Геометричні
фігури», але з’явилися поняття «випадкова подія», «імовірність випадкової
події», задачі економічного змісту.
|
|
7 кл.
|
105
|
105
|
86
|
Тема «Цілі вирази. Розклад
многочленів на множники» вивчається 47 годин, проти 54; «Система лінійних
рівнянь з двома змінними» 14 годин, проти 21; резерв часу зменшився з 15 до 6
годин і додалася нова тема «Функції» (10 годин), яку раніше вивчали в 8-му
класі.
|
|
8 кл.
|
86
|
86
|
70
|
Кількість годин теми
«Квадратні корені, дійсні числа» зменшена з 18 до 14, тема «Функції»
перенесена в 7 клас.
|
|
9 кл.
|
86
|
86
|
70
|
Тема «Квадратична функція»
розглядається 22 години, проти 30.
|
Як бачимо,
сутність перегляду програми звелася до простого зменшення кількості годин при
незмінності змісту навчального матеріалу, при тому, що програма зовнішнього
незалежного оцінювання з математики вимагає «знати, вміти, виконувати,
доводити…» не звертаючи увагу на кількість годин вивчення теми в школі.
Про 10-11
класи можна довго вести окрему розмову, оскільки внаслідок політики
обов’язкової профілізації на ІІІ ступені навчання, діти, які закінчили,
наприклад, нашу спеціалізовану загальноосвітню школу з поглибленим вивченням
іноземних мов (з кількістю уроків математики 3 години на тиждень на рівні
стандарту) просто не можуть бути конкурентноспроможними в області математики серед
випускників інших шкіл, які вивчали математику протягом 4-8 годин на тиждень на
академічному або профільному рівнях.
Можна було б
заперечити, що випускники спеціалізованої школи за задумом, повинні
продовжувати навчання за напрямом, вибраним в школі. Але життя показує, що
щороку приблизно половина випускників нашої школи обирають для себе
спеціальності технологічного, економічного, природничо-математичного
спрямування, оскільки, по-перше, коли дитина в шість років вступає до першого
класу спеціалізованої школи дуже важко виділити її майбутні професійні нахили і
уподобання, а, по-друге, в сучасному світі знання іноземної мови є не просто
самоціллю і професією для всіх, хто нею володіє, а необхідним додатком до
будь-якої спеціальності.
Третьою
проблемою освіти можна назвати завищення результатів. Кого з нас не вмовляли
«поставити оцінку вище, бо дитину виганяють»? Кого батьки хоч раз зі слізьми не просили добавити
хоч би два бали? Чим можемо зараз обґрунтувати відмову? Фраза «я принциповий»
не завжди підходить, особливо коли просить друг чи родич. Сказати, що,
поставивши незаслужену оцінку, ризикуєш втратити роботу, також не можна, бо всі
знають, що це неправда. Заплющуємо очі і малюємо завищені бали, а нас обманюють,
видумуючи різноманітні історії, показуючи чужий конспект, зроблену кимось
контрольну, подаючи знайдений в Інтернеті реферат за власний. Найбільш прикро
те, що педагоги вже змирилися, що їх намагаються обдурити. Комунальників
обманювати не можна – все одно треба платити, збрешеш податковій – оштрафують,
міліції – можуть посадити, а вчителю – можна.
Може, саме
тому на всіх рівнях вчителям з піною у рота кажуть про недопустимість з боку
батьків доброчинних внесків на ремонт шкільних приміщень, обладнання,
оргтехніки, закупівлю канцтоварів, маючи насправді в шкільному кошторисі тільки
дві видаткові статті – опалення і заробітна плата працівників, і водночас
вимагаючи неухильного покращення матеріально-технічної бази навчання, бо звикли
обманювати їх ще в школі?
Література
1. Математика.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2005 – 64 с.
2. Математика.
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Навчальна книга, 2003 –
302 с.
3. Програми
для середніх загальноосвітніх шкіл. Математика. 5 – 11 класи. – К.: Шкільний
світ, 2001.
|
