У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Але ж душа! Душа Героя - вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчина, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою - воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози - бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках - ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде: "Слава Україні!", - над ланами.
Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується.
Автор: Ірина Дасюк
Автор колажу Сазонова Таісі
